iсторія <-- Коломия ВЕБ Портал
 

Статус німецької меншини Галичини в національній політиці Західноукраїнської Народної Республіки

Іван МОНОЛАТІЙ

... В новітній історії розвал Російської та Австро–Угорської імперій призвів до того, що Україна опинилася між двома військово-політичними організмами – Антантою і Центральними державами. Проголошення України самостійною державою давало їй змогу підписати на юридично оформленій підставі договір з країнами австро–німецького блоку. Початок міжнародно–правовому визнанню України як незалежної держави поклав Берестейський мирний договір. Альтернативою договору 27 січня (9 лютого) 1918 р. між УНР і Німеччиною та її союзниками було перетворення України на підконтрольну територію Німеччини та Австро-Угорщини. Названі держави, ставши союзниками УНР, зобов’язалися допомогти їй відновити контроль над усією територією держави3. Взаємні поставки сільськогосподарської продукції були регламентовані “Господарським договором між Українською Народною Республікою й Німеччиною та Австро-Угорщиною” від 23 квітня 1918 р. Загострення відносин між окупаційним командуванням і урядом УНР призвів до ліквідації республіканського режиму в Україні і встановленні Української держави П. Скоропадського, розширенням міжнародних контактів з європейськими державами, зокрема з Німеччиною. Пізніші німецькі архівні матеріали 1918-1941 рр. показують важливість українсько-німецьких пріоритетів новітньої політичної історії, спільність деяких зовнішньополітичних орієнтирів.

Значний науковий інтерес закономірностей українсько-німецьких відносин представляє історична доба між двома світовими війнами, яка зумовлена насамперед, періодом загального занепаду ідеї демократії й оформлення авторитарних і тоталітарних режимів в Центрально-східній Європі, а одночасно найдраматичнішою добою в новітній історії України. Це пояснюється, з одного боку, державотворчими концепціями Західноукраїнської Народної Республіки (далі – ЗУНР), спрямованими на встановлення міжнаціонального миру в Галичині, співпраці усіх національних меншин краю, визначенням їх статусу у національній політиці держави, а у майбутньому - знищенням будь-яких ознак державності галицьких українців, придушенням їх національно-визвольного руху, ліквідацією громадських та культурних інституцій, перетворенням Галичини в інтеґральну частину Другої Речі Посполитої.

В наявній історико-юридичній літературі аналіз статусу німецької меншини Галичини в національній політиці ЗУНР не знайшов цілісного вивчення або взагалі відсутній, що свідчить про деяку обмеженість в розумінні рушійних і гальмівних чинників в державній політиці щодо національних груп і меншин доби Української Революції 1917-1921 рр.

читати далі... (повний текст)

вверх

2000-2015 © Ю.Молодій розміщено: "YES" ISP
Потрібна реклама?
пишіть...