Савчук Микола, гуморист | Коломия ВЕБ Портал

культура <--

Микола Савчук – український журналіст, письменник-гуморист, краєзнавець, фольклорист, естрадний виконавець, громадський діяч. Заслужений артист України (від 2000), лауреат Всеукраїнської літературної премії ім.Петра Сагайдачного (2000).

Народився 14 липня 1959 року в с.Великому Ключеві, тепер Коломийського р-ну Івано-Франківської області. Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім.І. Франка (1987). Працював у коломийських часописах та власним кореспондентом ґазети "Молодь України" в Івано-Франківській обл. Від 2003 року – підприємець, який надає концертно-розважальні, літературно-видавничі послуги.

М.Савчук багато праці присвятив українській сміховій культурі. Засновник, видавець і редактор сатирично-гумористичної газети "Патилько" (м.Коломия, від 1995 р.); був членом редакційної ради Всеукраїнського гумористичного двотижневика "Веселі вісті" (м.Київ, 1999-2004) та членом видавничої ради гумористично-сатиричного журналу "Червоний перець" (2004-08); член редколегії альманаху Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" (м.Запоріжжя, від 2000 р.).

Популярності набули його фейлетони й смішні оповідки під псевдонімом Пилип Задюґаний з-під Коломиї (понад 70), які опубліковано у "Молоді України" упродовж 1990-2000 та передруковано у багатьох інших часописах України й української діаспори. На Івано-Франківському обласному радіо підготував та озвучив низку цікавих передач на теми українського гумору (1996).

Першим на Прикарпатті в нову добу відродив на письмі й на сцені діалектний гуцульський гумор (від 1989 р.).

Написав низку жартівливих пісень, серед яких особливо популярні "Співання про кохання" (тривалий час нею починалася радіопрограма "Від суботи до суботи"), "Ой, ти любко моя з Коломиї" (занесена до збірки "Українські народні пісні". – Київ: Техніка, 2003. – С. 148-149), "Панчик Маркіянчик"; створив понад 300 актуальних коломийок, які передруковували різні періодичні видання, цитували журналісти, науковці, телеведучі.

Його гумор і сатира з’являлися на сторінках "Перцю", "Червоного перцю", "Веселих вістей", а також діаспорних журналів "Лис Микита" (Детройт, США, 1992) та "Всесвіт" (Торонто, Канада, 1991-2011).

Від 1989 року виступає як артист естради перед українцями України й діаспори, виконуючи авторські прозові й віршовані гуморески, коломийки, жартівливі пісні, усмішки. За 22 роки концертної діяльності брав участь у понад 1500 виступах (концерти, корпоративні вечірки, весілля, урочисті заходи тощо).

Микола Савчук – автор низки авторських гумористичних аудіокасет:

1. Співання про кохання. Авторські жартівливі пісні-шляґери. — Парма, США. — 1995.

2. Діаспорний гумор. Авторський гумор про українську діаспору. — Парма, США. — 1996.

3. Жартувати аби не хорувати. Авторський гумор. — Львів, "Золотий лев". — 1999.

4. Сміх крізь сльози. Авторський гумор. — Калуш, "Студія 6 секунд". — 2002.

5. 7 день не їж, а весело дивисі. Авторський гумор гуцульським діалектом.— Калуш, "Студія 6 секунд". — 2002.

6. Граблі й кишка. Авторський гумор про українську діаспору. — Торонто, Канада. — 2002.

7. Лиса гумореска. Авторський гумор. – Калуш, "Студія 6 секунд". — 2006.

Видав два компакт-диски авторського гумору:

1. Лиса гумореска. Авторський гумор. – Калуш, "Студія 6 секунд". — 2006.

2. Лелітки сміху. Авторський гумор, жартівливі пісні. – Калуш, "Студія 6 секунд". — 2009.

Існують також підпільні (піратські) касети гумору М.Савчука, які продають на гуцульських базарах.

М.Савчук виступає як професійний артист в різних містах і селах України, перед українськими громадами різних закордонних країн (від 1994), лауреат і переможець Всеукраїнських фестивалів і конкурсів гумору та сатири: лауреат-переможець І Всеукраїнського фестивалю гумору та сатири в м.Києві (1992), переможець Прикарпатського фестивалю гумору та сатири у м.Тлумачі (1993), лауреат Міжнародного фестивалю гумору та сатири "Карпатський словоблуд" в м.Ужгороді (2004), кількаразовий учасник Всеукраїнського фестивалю "Вишневі усмішки". Очолював журі фестивалю гуцульського гумору "Бербеницьи фіґлів" (смт.Ясіня Рахівського р-ну Закарпатської обл., 2007, 2008, 2011).

Автор, співавтор та упорядник понад 20 книжок і брошур, а серед них гумору, сатири і пародії:

1. Хи-хи, ха-ха. Новітні коломийки. – Івано-Франківськ, 1991.

2. Як ми були в одному союзі. Новітні коломийки. – Коломия, 1993.

3. Перекривини. [Пародії]. – Парма [США]: Саменький, 1995.

4. Аме-ерика! Гуморески про США й тамтешніх українців. – Парма [США]: Саменький, 1996.

5. Савчукові смішні коломийки. – Київ, 1999.

6. Як нам світло вимикають. Гумор і сатира. – Коломия, 2000.

7. Весела українська анатомія [інші назви – Зарегочена українська анатомія, Зашкірена українська анатомія, Гиготарна українська анатомія. – Львів: Піраміда, 2002.

8. Як прозиваються на Коломийщині. – Коломия, 2002.

9. Смішки. Гуморески, сатиричні вірші, коломийки, шумки. – Коломия, 2002.

10. Торба смішних гостинців для українців. Гуморески, коломийки, іронічні вірші, усмішки. – Коломия, 2006.

Низка його смішних творів увійшла до гуртових збірок "Весела Січ" (Запоріжжя, 2000-ні), "Шпіц" (Львів, 2005).

Гуморознавчі статті М.Савчука відкривають забуті або невідомі сторінки української сміхової культури:

1. Про гумориста, що вмів бути добрим (До 20-річчя від дня смерти Миколи Понеділка) // Свобода [Нью-Йорк – Джерзі-ситі, США]. – 1996. – 26 січня. – С. 3.

2. Той, що не дозволяє нам відійти від нас самих // Art Line [Київ]. — 1998. — №4. — С. 68 – 69.

3. Синдром Тарапуньки і пуньки. Стаття // ПІК [Київ]. — 2000. — №12. — С. 34 – 35.

4. Понеділок, який неважкий // Весела Січ. – Вип. №8. – Запоріжжя, 2001. – С. 124 – 128.

5. Стрілецька тема в українській сміховій культурі // Лицарі рідного краю: Січово-стрілецька традиція в історії, культурі та мистецтві України ХХ століття. – Коломия, 2007. – С. 160 – 164.

В Енциклопедії Сучасної України (К., 2000-ні) вміщено його ґрунтовні статті на тему сміхової культури: "Веселий Львів", "Веселі вісті", "Веселий ярмарок", "Від вуха – до вуха", "Гумористично-сатирична періодика", "Горпинка" та інші.

Має велику книгозбірню, архів та досьє українського гумору, сатири, карикатури, а також вартісну аудіо- й відеотеку українського гумору й сатири. Працює над Веселою Українською Енциклопедією.

Одинадцятого серпня 2011 року М.Савчук відкрив у Коломиї перший і єдиний в Україні центр гумору "Весела оселя" з музеєм гумору, бібліотекою гумору, сатири і карикатури, фонотекою і відеотекою (світові кінокомедії), картотекою. "Весела оселя" отримала широкий резонанс в Україні і за кордоном, а М.Савчук нав’язав контакти з музеєм гумору і сатири в м.Габрово (Болгарія), з Музеєм гумору у м.Фене (Іспанія).

Про коломийського сміхованця написано багато статей у періодиці України та української діаспори, а також видана книжка А. Добрянського і Г. Стовп’юк "Гуморист Микола Савчук" (Коломия, 1999). На основі гумористичної творчості М.Савчука у Чернівецькому університеті у 1999 р. захистили дві дипломні роботи.

М.Савчук живе у м.Коломиї на Івано-Франківщині. У липні 2009 року залі Народного дому відбувся його ювілейний концерт за участю провідних артистів гумору Західної України.

Одним із зацікавлень М.Савчука є Гуцульщина. Досліджує походження гуцулів, їхній фольклор, зокрема коломийки та гумор. Він запропонував розширити межі цього етнографічного регіону аж до берегів Пруту на Коломийщині і ввів у краєзнавчий обіг поняття Коломийська Гуцульщина. На цю тему організував та провів круглий краєзнавчий стіл "Коломийська Гуцульщина", який відбувся 26 серпня 2006 року в м.Коломиї Івано-Франківської області в рамках XVI Міжнародного гуцульського фестивалю "Коломийка-2006". Упорядник матеріалів цього краєзнавчого столу, які побачили світ окремою книжкою.

На тему Гуцульщини М.Савчук опублікував низку статей і досліджень, з яких найважливіші:

Верхи і доли Гуцульщини. // Агро [с. Підгайчики Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.]. – 1989. – 3 березня;

Гуцульщино моя!.. // Дзвін [Львів]. – 1990. – №12. – С. 78 – 88;

На здибанку з Гуцульщиною // Молодь України. – 1993. – 3, 10, 13, 17, 20 серпня;

Гуцульські героїчні пісні 30-50-х років ХХ століття // Гуцульщина: перспективи її соціально-економічного і духовного розвитку в незалежній Україні. Матеріали наукової конференції Першого світового конгресу гуцулів в Івано-Франківську 17-18 серпня 1993 року. – Івано-Франківськ, 1994. – С. 93-96;

Прозиванки сіл Галицької Гуцульщини // Історія Гуцульщини. – Т. VI. Гол. ред. М.Домашевський, заступник гол. ред. Н.Библюк. – Львів: Логос, 2001. – С. 74 – 83;

Коломийська Гуцульщина; Дрібні назви топонімів Печеніжинського куща // Матеріали круглого краєзнавчого столу "Коломийська Гуцульщина", який відбувся 26 серпня 2006 року в м.Коломиї Івано-Франківської області в рамках XVI Міжнародного гуцульського фестивалю "Коломийка-2006". – Коломия, 2006. – С. 3-9, 17-24;

Гуцули // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 6. – К., 2006. – С. 694 – 695;

Гуцульський фестиваль // Енциклопедія Сучасної України. – Т. 6. – К., 2006. – С. 698;

Гуцульщина // Енциклопедія Коломийщини. – Т. 4. – Коломия: Вік, 2006. – С. 183 – 185;

І в п’ятнадцятому знали гуцулів! // Західний кур’єр [Івано-Франківськ]. – 2008. – 14 серпня. – С. 14;

Перекази, оповідки про гуцульських музик Коломийщини // Вільний голос [Коломия]. – 2008. – №№12,16, 18, 23, 32, 35,41, 49, 55, 63,66, 72, 76; – 2009. – №№9, 13, 20, 26. [Публікація триває].

М.Савчук упорядкував такі книжки на тему Гуцульщини:

1. Сто масних кавалків. Гуцульські сороміцькі коломийки. – Парма [США]: Саменький, 1996. – 28 с. – тираж 100.

2. Коломийки Коломийської Гуцульщини. – Коломия: Асоціація економічного розвитку Коломийщини, 2006. – 60 с. – тираж 500.

3. Коломийська Гуцульщина запрошує. – Коломия: Асоціація економічного розвитку Коломийщини, 2007. – 32 с. – тираж 1000 прим.

4. Коломийки вербізькі, молодятинські, рунґурські й пнівські. Серія "Автентичні коломийки-1". – Коломия: Вік, 2008. – 32 с. – тираж 1000.

5. Гуцульський календар на рік Божий 2010. – Тернопіль: Збруч, 2009. – 224 с. – тираж 10.000.

Він – автор низки фольклорно-етнографічних розвідок про рідне село, а також єдиного такого роду в Україні видання: Кишеньковий довідник коломийки. – Коломия: Вік, 2008. – 48 с.+12 с. кольорова вкладка. – тираж 1000.

Як артист естради відродив на сцені й в літературі гуцульський гумор, видав низку гумористичних книжок та аудіокасет однією із гуцульських говірок. Володіє справжньою автентичною гуцульською виконавською майстерністю. Видав єдиний в Україні компакт-диск "Золоті коломийки" (Калуш: Студія 6 секунд, 2004-2005), на якому в супроводі гуцульських музик співає справжні гуцульські коломийки.

М.Савчук – неодмінний учасник Гуцульських фестивалів, голова журі фестивалю гуцульського гумору "Бербеницьи фіґлів" (смт.Ясіня Закарпатської обл., 2007, 2008, 2011), член Гуцульського товариства, його прізвище фіґурує в контексті відомих сучасних гуцулознавців і гуцулів.

Микола Савчук закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім.І.Франка (1987), за фахом — журналіст. У студентські роки досліджував західно-українські часописи дорадянської доби, захистив дипломну роботу "Педагогічна преса Західної України 19 ст.". Уперше впорядкував перелік давніх коломийських часописів у брошурці "Часописи Коломиї (1865 - 1939)". Працював кореспондентом, виконувачем обов’язків відділу промисловості ґазети "Червоний прапор" (м.Коломия, 1987-90), завідувачем відділу культури ґазети "Вісник Коломиї" (м.Коломия, 1990-94), власним кореспондентом ґазети "Молодь України" в Івано-Франківській обл. (м.Київ, 1994-2000). Запропонував назву газети "Всевідо" (Коломия). Підприємець (від 2003), який надає концертно-розважальні, літературно-видавничі й експертно-консультаційні послуги. Засновник, видавець і редактор сатирично-гумористичної ґазети "Патилько" (м.Коломия, від 1995); член редакційної ради Всеукраїнського гумористичного двотижневика " Веселі вісті" (м.Київ, 1999-2004); член редколегії альманаху Міжнародної асоціації гумористів і сатириків "Весела Січ" (м.Запоріжжя, від 2000 року), член видавничої ради гумористично-сатиричного журналу "Червоний перець" (2004-08). Коротко працював журналістом в українській еміґраційній ґазеті "Вісник" (м.Парма, штат Огайо, США, жовтень-грудень 1995). Був членом Спілки журналістів СРСР.

Популярності набули його фейлетони й смішні оповідки під псевдонімом Пилип Задюґаний з-під Коломиї (понад 70), які опубліковано у "Молоді України" упродовж 1990-2000 та передруковано у багатьох інших часописах України й української діаспори. У своїх публіцистичних матеріалах порушував теми духовності, історичної пам’яті, культури побуту, життя української діаспори. Брав інтерв’ю у відомих людей. На шпальтах різних періодичних видань вмістив чимало подорожніх нарисів про своє перебування у Великобританії, США, Канаді, Італії, Польщі, Косово, Румунії, Росії, Азербайджані, Франції (1996-2010). Порушив тему назви мешканців Коломиї – коломийці та популяризує її. На Івано-Франківському обласному радіо підготував та озвучив низку цікавих передач на теми українського гумору, пісенної творчості української діаспори, своїх закордонних подорожей, Гуцульщини (1996-2002).

Перша публікація в пресі – вірш "Над колискою" (газета "Червоний прапор" (Коломия) за 5 травня 1979 року).

Першим на Прикарпатті в нову добу відродив на письмі й на сцені діалектний гуцульський гумор. Публікація його віршованих гуморесок "Про Петра з Яблунова", "Як їхалосі в Кути", "Про лікарьочку" в газеті Агро [с. Підгайчики Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – 1989. – 31 березня. – С. 7.] стали справжньою крайовою сенсацією.

Написав низку шляґерів, серед яких особливо популярні "Співання про кохання" (тривалий час нею починалася радіопрограма "Від суботи до суботи") та "Ой, ти любко моя з Коломиї" (у репертуарі гуртів "Дзвони", "Львівські музики" та заслуженого артиста України О. Марцинківського), "Панчик Маркіянчик"; понад 300 актуальних коломийок, які передруковували різні періодичні видання, цитували журналісти, науковці, телеведучі. Його жартівлива пісня "Любка з Коломиї" занесена до збірки "Українські народні пісні". (Київ: Техніка, 2003. – С. 148-149).

Автор, співавтор та упорядник понад 20 книжок і брошур. Голова редакційно-видавничого комітету "Енциклопедія Коломийщини" (від 1992), який на громадських засадах видає 14-томну Енциклопедію Коломийщини.

Книжки і брошури Миколи Савчука:

1. Тарас Шевченко на землі коломийській. – Івано-Франківськ: Облвидав "Галичина", 1991. – 32 с. тираж 3000.

2. Хи-хи, ха-ха. Новітні коломийки. /Ілюстрації В. Коновалюка. – Івано-Франківськ: Облвидав "Галичина", 1991. – 144 с. – тираж 10000.

3. Часописи Коломиї. – Івано-Франківськ: Облвидав "Галичина", 1991. – 12 с. тираж 500.

4. Історія Великого Ключева для школярів. – Коломия: Світ, 1992. – 112 с. тираж 1500.

5. Як ми були в одному союзі. Новітні коломийки. Ілюстрації Володимира Кіндратишина. – Коломия, 1993. – 112 с. – тираж 1000.

6. Перекривини. [Пародії]. – Парма [США]: Саменький, 1995. – 28 с. – тираж 30.

7. Вірші однієї ночі. [Поезія]. – Парма [США]: Саменький, 1996. – 38 с. – тираж 50.

8. Січневий віршепад [Поезія]. – Парма [США]: Саменький, 1996. – 68 с. – тираж 50.

9. Аме-ерика! Гуморески про США й тамтешніх українців. – Парма [США]: Саменький, 1996. – 68 с. – тираж 50.

10. Пилип Задюганий, Петро Островецький, Іванка Підгірянка. Весела політика. – Львів, 1998. – 12 с. – тираж 3000.

11. Панова люлька: Леґенди, найдавніші народні перекази, демонологічні оповідки, повір’я, які записав у с. Великий Ключів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Микола Савчук. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. — 28 с.;

12. Шідарідайдана: Коротенькі співаночки, або коломийки, які записав у с. Великий Ключів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. Микола Савчук — Івано-Франківськ.: Лілея-НВ, 1999. — 208 с.;

13. Савчукові смішні коломийки. – Київ: видавець О.С. Сотніков, 1999. – 128 с. – тираж 2000.

14. Як нам світло вимикають. Гумор і сатира. Ілюстрації М.Ясінського, В.Андрушка, Е.Бережницької, Р.Захарчука, М.Семеняка, С.Зінця, В.Новицького, Г.Ласійчук, І.Бежука. – Коломия: Вік, 2000. – 64 с. – тираж 1000.

15. Весела українська анатомія [інші назви – Зарегочена українська анатомія, Зашкірена українська анатомія, Гиготарна українська анатомія.] Гумор. Ілюстрації І.Яціва. – Львів: Піраміда, 2002. – 76 с. – тираж не вказано.

16. Як прозиваються на Коломийщині. – Коломия: видавець Василь Павлюк, 2002. – 16 с. – тираж не вказано.

17. Смішки. Гуморески, сатиричні вірші, коломийки, шумки. – Коломия: видавець Василь Павлюк, 2002. – 40 с. – тираж 5000.

18. Історія [села] Марківки. – Коломия, 2002. – 112 с. – тираж 300.

19. Від Пилипівки до Говіння: Звичаї, традиції, колядки, щедрівки зимового циклу с. Великого Ключева Коломийського р-ну Івано-Франківської обл., які записав Микола Савчук — Коломия, 2003. — 110 с.;

20. Історія Малого Ключева. – Коломия, 2005. – 160 с. – тираж 550.

21. Торба смішних гостинців для українців. Гуморески, коломийки, іронічні вірші, усмішки. – Коломия, 2006. – 40 с. – тираж 50.

22. Від Говіння до Зеленої неділі: Звичаї, традиції, ігри, пісні весняного циклу, які записав упродовж 1975–2003 років Микола Савчук у с.Великий Ключів Коломийського р-ну Івано-Франківської обл. – Коломия: Вік, 2007. – 120 с. – тираж 500.

23. Кишеньковий довідник коломийки. – Коломия: Вік, 2008. – 48 с. + 12 с. кольорова вкладка. – тираж 1000.

24. Коломия-місто. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. – 48 с. – тираж 1000.

25. Колумб з Коломиї. Серія "Коломийська бібліотека". Вип. 2. – Коломия: Вік, 2008. – 64 с. – тираж 1000.

22. Гуцульський календар на рік Божий 2010. – Тернопіль: Збруч, 2009. – 224 с. – тираж 10.000.

23. З кулінарного минулого Коломийщини. – Брошнів: Таля, 2010. – 56 с. – тираж 500.

24. Феномен коломийського краєзнавства [у співавторстві з Миколою Васильчуком]. Серія "Коломийська бібліотека". Випуск 6. – Коломия: Вік, 2010. – 112 с. – тираж 500.

Микола Савчук – автор багатьох передмов до книжок, упорядник низки книжок, автор статей у гуртових виданнях.

Микола Савчук – автор низки гуморознавчих статей. Він написав довідки до енциклопедичного словника "Українська журналістика в іменах", до Енциклопедії Сучасної України, до Словника гуцульського діалекту. Він також зробив літературний запис кількох книжок спогадів українських еміґрантів, які побачили світ за кордоном.У його рукописах книжки: "Словник великоключівської говірки", "Словник прізвищ, прізвиськ і прозиванок с. Великого Ключева"; "Про виходки, туалети і вбиральні". Гуморески, "Бібліографічний покажчик". Працює над Веселою Українською Енциклопедією (готові статті на літери А, Б).

Микола Савчук активно виступає як артист естради (гумор) перед глядачами українських міст і сіл, перед українцями США, Великобританії (двічі), Канади (тричі), Польщі (7 разів), Італії, Росії. Він співає коломийки у документальному кінофільмі "На бистрині" (Українська студія документальних фільмів, 1991) та в 4-ій серії "Вирок" багатосерійного художнього фільму "Острів любові" (Укртелефільм, 1995, режисер О.Бійма). Разом з Х. Стебельською був співсценаристом і співведучим Першого Світового конґресу гуцулів (1993).

Микола Савчук – блискучий виконавець справжніх гуцульських танців, а також гуцульських пісень і коломийок. Танець "Гуцулка" у парі з рідною сестрою Наталкою записали американські дослідники і популяризатори танців з Театру етнічних танців (Ethnic Dance Theatre) з м.Міннеаполіс (США).

Микола Савчук у рідному селі ще парубком відродив давній чоловічий гуцульський танець "Арґан" чи "Варґан", помилково названий у літературній мові "Аркан". У 1989 році став ініціатором встановлення пам’ятної таблиці в його рідному селі довголітньому директорові школи Роману Коссареві (1889 – 1959) – делегату Народних Зборів 1939 року у Львові, підхорунжому УСС, обласному ідеологічному провідникові ОУН, заслуженому вчителеві УРСР.

Створив 2007 року і очолив чоловічий закритий Клуб Коломийців – свого роду рідкісне в сучасній Україні культурологічне об’єднання. З його ініціативи та за фінансової підтримки членів клубу 6 листопада 2008 року в середмісті Коломиї відкрито пам’ятну таблицю першому українцеві, який приплив до Америки 1608 року Іванові Богдану з Коломиї.

Микола Савчук став ініціатором відродження в Коломиї міськиз балів від 2009 року відбулися 4 такі імпрези під назвою "Маланчин вечір".

Член товариств "Просвіта" і "Гуцульщина", член ради громадської організації – Асоціація економічного розвитку Коломийщини (АЕРК, від 2001), коломийського осередку Наукового товариства ім.Т.Шевченка. Учасник низки проектів.

Створив громадську організацію "Центр гумору Весела оселя" (2011) та однойменний музей — перший такого роду в Україні.

Був депутатом першого демократичного скликання Івано-Франківської обласної ради народних депутатів (1990-1994).

Його ім’я занесене до двох випусків довідника "Хто є хто на Івано-Франківщині". Нагороджений медалями "За заслуги перед Прикарпаттям", "Будівничий України" та Відзнакою Коломийського міського голови.